Боротьба з корупцією в Україні залишається однією з найважливіших проблем. Саме корупція підриває довіру до влади й створює несправедливість у суспільстві. Можливість контролю над доходами державних службовців підвищує рівень довіри громадян до влади. 

Історія декларування доходів державних службовців в Україні бере початок ще із Закону України «Про боротьбу з корупцією» 1995 року, у якому було передбачено декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Цей нормативний акт став основою для подальшого розвитку антикорупційної політики в Україні.

Важливо зазначити, що розвиток системи декларування в Україні став можливим завдяки інтеграції національного законодавства з  міжнародними антикорупційними стандартами. Одним із прикладів є Конвенція ООН проти корупції 2003 року, яка передбачає обов’язкове декларування доходів та майна державними посадовцями. Україна офіційно прийняла на себе зобовʼязання щодо імплементації положень Конвенції у 2010 році, проте їх практичне виконання розпочалося лише у 2014 році.

Електронне декларування, запроваджене у 2016 році, є одним із елементів демократичного управління, спрямованих на забезпечення прозорості та контрольованості дій влади. Якщо посадовці зобов’язані оприлюднювати інформацію про свої доходи та власність, вони змушені відповідальніше ставитися до своєї роботи. Сьогодні кожна особа може дізнатися, які статки має службовець, який отримує заробітну плату з коштів державного бюджету. Такий механізм допомагає зменшити корупційні ризики, оскільки будь-яке незаконне збагачення стане помітним.

Декларація подається щорічно, а також у разі, коли особа претендує на зайняття публічної посади або звільняється з неї. У декларації зазначаються відомості про самого субʼєкта декларування, членів його сімʼї, обʼєкти нерухомості, цінне рухоме майно, цінні папери, доходи, грошові активи тощо [1]. Такий широкий перелік дає можливість порівняти отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї під час та після його перебування на посаді. 

Перевірку декларацій здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції, яке оприлюднює такі декларації та проводить моніторинг способу життя суб’єктів декларування [1].

Якщо виявляється, що офіційний розмір доходів не збігається з фактичним способом життя, вживаються відповідні заходи. За такі порушення суб’єкт декларування може бути притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, усвідомлення відповідальності за незаконне збагачення виступає ефективним запобіжником корупційних проявів.

Отже, електронне декларування справді потрібне. Важливо, щоб посадовці усвідомлювали, що це не лише вимога закону, а й показник того, наскільки влада готова бути чесною, відповідальною та прозорою перед суспільством. Коли людина нічого не приховує — їй нема чого боятися. Якщо ж хтось не хоче жити за загальними правилами, суспільство повинно про це знати. Це й робить державу справедливою, а людей — впевненими, що їхні податки використовуються чесно.

Список використаних джерел:1. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII : станом на 12.09.2025. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text (дата звернення: 09.11.2025).

Автор тексту: Діана ТЕРЕЩЕНКО, робота на конкурс, Номінація № 3. «Антикорупція: виклики та рішення»